Чи буває так, що деякі люди цілком задоволені собою і не стрибають вище голови? Так справді іноді буває, щоправда, далеко не з усіма.
І хочеться тут торкнутися теми понад очікування, як зворотний бік цієї медалі.
І якщо перенестись у дитинство, то дуже цікаво дослідити стосунки з батьками та іншими авторитетними дорослими.
Чи покладали батьки на вас, як на дитину, понад очікування?
Чи вже батьки закладали у вас якийсь проект – обирали вам хобі чи майбутню професію?
Чи батьки порівнювали вас з іншими – більш красивими, розумними, успішними дітьми?
Якщо порівнювали, то з великою ймовірністю такі діти через багато років у дорослому житті часто впадають у сором і знецінення. Батьки можуть вже давно і не бути поруч, проте страх зберігається, як раніше – що раптом зроблю щось «не те» і отримаю моральну ляпас.
Якщо ж батьки покладали на дитину понад очікування, то зазвичай дитина ніколи не дотягувала. Ніколи. А отже – завжди залишався якимсь не таким, як хотілося б батькам. Знову ж таки – за невиправдані надії дитина отримувала чергову порцію провини та сорому. І тоді така доросла (раніше травмована дитина) прагне ідеальності – прагне виправдовувати ті самі понад очікування. І раниться щоразу, коли не досягає чогось, на його думку, важливого. Тут знову виходить на арену сором і знецінення.
І так по колу. За складним тернистим колом.
Що тут робити?
Я запропонувала б дослідити себе і познайомитися з собою справжнім. Розуміти свої сильні сторони, але водночас приймати свої обмеження. Помічати та визнавати перепони, які не дають зробити більше саме зараз. Бачити у цих обмеженнях зони зростання чи свої особливості. Розуміти свої ресурси – усвідомлювати, що справді реально зробити зараз, а що насправді неможливо (наприклад, немає часу чи фінансів на якісь цілі). І тоді ви не потраплятимете в пастку понад очікування, яке накладаєте вже самі на себе, за принципом і подобою батьків.
Зацікавтеся собою, щоб дізнатися про себе нового – не того, яким бачили вас батьки та інші родичі, а того, яким побачите себе ви на власні очі.
© Оlena Ivanchykova, 2021 // © Олена Іванчикова, 2021
Цей матеріал є авторським, усі права на нього захищені.
