Трохи про гроші 💰
І про те, що гроші у стосунках і житті – це не тільки про гроші.
Почну від початку, тобто з дитинства, адже про гроші існує безліч настанов й упереджень з батьківської родини, які впливають на нас і наші стосунки, і які формують наше бачення і цінності в дорослому віці.
Наприклад, в дитинстві в родині ви могли чути: «Будеш заробляти – будеш і рота відкривати, а поки заробляю я, то я і вирішую, як буде.» І тоді гроші будуть повʼязані з владою. І тоді в стосунках можна помітити, що той, хто більше заробляє, має більшу силу і вплив на перебіг подій, може частіше тиснути й мати останнє слово в суперечках. Не тому, що правий, а тому, що приносить в сімʼю гроші. А значить – має вагоміший голос. І тоді в того, кому таку фразу повторювали в дитинстві, навіть на тілесному рівні є памʼять, що в кого гроші – в того й сила.
[ І часто в дорослому віці, до речі, з нашими партнерами ми можемо точнісінько повторювати і відтворювати сценарії нашої батьківської родини ]
Поїхали далі. Ще могли казати: «Грошима не розкидуйся, адже треба не шикувати, а відкладати на чорний день, раптом що». І не дарма цей день називався чорним, бо він – про страх, про непередбачуваність і страшну катастрофу. І гроші тоді – про безпеку (умовну, звісно, проте безпеку). Про те, що ніби можна грошима соломки підстрелити собі і буде мʼяко падати. І тоді гроші будуть накопичуватись на усі чорні дні, що тільки можна вигадати (а тривога ох яка справна вигадувати безліч таких днів й лякати). Ну і гроші тоді, що важливо, повʼязані з напругою і з цією самою тривогою, а не з легкістю і задоволенням.
А ще часто казали таке: «То не для нашої родини, ми ж прості люди.» Зазвичай, в цей момент дивились на дорогі машини «іномарки», або на закордонні подорожі десь по тєліку, або на квартири з красивезними ремонтами у друзів-знайомих. Іншими словами дивились на щось, куди було вкладено чиїсь гроші, і собі то подумки забороняли (часто, до речі, це багатство інших знецінювалось або показувалось в таких негативних фарбах, а-ля «на чесній праці такого не заробиш, то значить якась мафія») . І тоді упередження з таких сімейних діалогів випливає таке: «Великі гроші – це брудно» або «Великі гроші – не для мене, я задовольняюсь тим, що є.» Ну і як результат – задовольняюсь! І в родинах тут можуть гальмуватись багато процесів, які потребують, наприклад, більших грошей чи вкладень, розширення й відповідальності, бо памʼять стукає в бубни і кричить: «Зу-пи-нись! Це-не-для-нас!»
Це перші три такі упередження, що мені прийшли на думку. Їх набагато більше, звісно. І ще, на останок, додам, що в темі грошей ноги часто ростуть навіть не з дитинства, а з попередніх поколінь. Такі сімейні сценарії, які передаються з покоління в покоління. Бо якщо ми згадаємо досвід розкуркулювання наших бабусів-прабабусів, наприклад, чи ті книжки, на яких люди зберігали гроші на щось важливе, а потім все втрачали в одну мить, то зрозуміло, на що спираються ці упередження про «чорний день» і про «це не для нас».
[ Тут головне, на мій погляд, поважати і зважати на досвід попередніх поколінь, і разом з тим формулювати свої нові «істини» і знання про гроші, будувати свої власні стосунки з ними, брати відповідальність за новий досвід і в цей досвід іти. Чому ми і навчаємось в психотерапії, коли працюємо про ці грошові теми ✔️ ]
