«Яка потреба спонукає тебе приймати саме таке рішення?» – питання, яке спливає на терапевтичних сесіях частіше за інші. Бо саме потреби керують нашими діями по життю. Потреби, потім – емоції, які виникають з цієї потреби, а потім – наша дія. І усвідомити, що то за потреби лежать в основі життя, вкрай важливо. Щоб по можливості задовільнити ці потреби. Або, якщо це неможливо, то обрати інший спосіб здійснення бажаного.
Наведу коротенький приклад. З дитинства в нас закладено 3 основні потреби – в безпеці, близькості і визнанні. І якщо ці потреби не були задовільнені в дитинстві, якщо вони не зустрінуті батьками та проігноровані, то все доросле життя ці потреби можуть керувати нашими діями. Ми можемо обкладатися газовими балончиками і зачиняти двері на сотні замків, аби тільки було безпечніше і спокійніше залишатися вдома. Ми будемо робити все, що від нас залежить і навіть трішки більше, тільки щоб батьки чи партнер, чи керівник, чи друзі визнали нашу цінність, і нас, як особистість. І все це ми робимо, щоб пережити оце омріяне «визнання», якого так сильно хочеться, але яке все ще недосяжне. Чи близькість, якої так і не сталося в житті, – її то не сталося, та бажання мати цю близькість нікуди не ділося. І ми починаємо жадібно хапати усіх навкруги і поглинати, – називати кращими друзями чи омріяними партнерами. Ідеалізувати, зливатися, занурюватися в людину і в стосунки з нею. Часто люди тікають з таких поглинаючих стосунків, – близькості не стається. Тож діра всередині набуває ще більшої глибини. Потім настає оплакування того, що так і не сталося знову, трохи згодом – починається пошук нових «кращих друзів» чи «омріяних партнерів». І так коло за колом. Замкнуті кола.
Тож питання про потреби, які рушать нами по життю – дуже важливі та терапевтичні. Розуміння «як я так обираю?» чи «навіщо приймаю ці чи інші рішення?» допоможе побачити своє життя більш усвідомлено і чітко.
© Оlena Ivanchykova, 2023 // © Олена Іванчикова, 2023
Цей матеріал є авторським, усі права на нього захищені.
