Коли ти підходиш до зачинених дверей, що переживаєш – страх чи цікавість? Коли твоя рука впирається в потужну поверхню і штовхає на себе ті двері, які думки пролітають в твоїй голові і що тобі кажуть?
Такі двері має кожна сфера нашого життя – стосунки, професійна реалізація, друзі, здоровʼя, гроші, все. І з усім цим, що має постійний присмак невідомості, ми крокуємо по життю. Що нас чекає в завтрашньому дні – ніколи не знаємо напевно. Чи зустріну я людину «свого життя» чи ні. Чи вдало пройду співбесіду на нову роботу чи ні. Чи ця нова сфера буде мені так само цікава, як я про неї фантазую, чи ні. І так з усім – ми ніколи не знаємо, що на нас чекає за закритими дверима нашого життя. Іншими словами – не знаємо, що чекає на нас в завтра, коли робимо по життю ще один крок і таки штовхаємо на себе ті двері.
Це тема вибору і відповідальності. Ми можемо як штовхати ці двері, так і пройти повз них, ніколи не дізнавшись, що ж там всередині. Гештальт терапія дуже любить і вибір, і відповідальність. Одне без одного не існує. Одне надає потужності іншому.
Коли ми підходимо впритул до таких дверей (себто вибору), добре було б спиратись не тільки на розум, логіку і знання про це життя. Адже частіше за все ми чуємо вихор думок в нашій голові, таких собі «підказок» і робимо, спираючись на це, вибір. А от тіло при цьому залишається в ігнорі. Хоча саме в тілі ховаються ще потужніші підказки.
Припустимо, підходимо до дверей, тягнемося рукою, щоб відкрити, а серце починає вистрибувати з грудей, в животі як ніби ком зʼявляється, ноги ватні. Чи це не є ознакою страху або ж небезпеки? Схоже на то. Проте, якщо ми цього не почуємо і проігноруємо – двері таки відкриємо. Можливо, зарано. Можливо, геть не наші двері. Тіло не мало змогу нам підказати, бо знаходиться поза зоною нашої уваги.
Гештальт-терапія великий фокус тримає на тілі. Тіло – «кладезь інформації про себе». Навчившись чути свої емоції та тілесні відчуття, нам відкривається одразу безліч пазлів, що раніше були сліпими зонами. Пазлів, що допоможуть робити більш свідомі вибори по життю. Відкривати таки ці двері – з більшою впевненістю і цікавістю 🩵
