Про результат психотерапії

І справа в тому, що психотерапія – це спочатку про процес, а вже потім – про результат. Психотерапія – це шлях. І на цьому шляху є можливість зацікавитися своїм життям і задатися питанням: «Як я обираю саме таке життя: стосунки, роботу, відпочинок?» В терапії ми можемо пригальмувати, помітити довкілля і поставити собі питання: «А навіщо мені те, до чого я прагну? Що я отримую врешті решт і чи потрібно воно мені?»

Психотерапія – це подорож, де є можливість роздивитися не лише те, що помітно у віконечко туристичного автобусу. А де можна вийти, пройтись вуличками незнайомого міста, запинитись у парку, що припав до душі, подихати свіжим повітрям на повні груди. Познайомитись зі світом і з собою в цьому світі.

І так, одна з граней психотерапії – це знайомство з собою новою. Можливість помітити в собі те, що до цього було поза зоною видимості. Визнати свою цілісність, наприклад, і зацікавитись новими гранями себе. Навчитись не відщеплювати свої частини через недоречність. А визнати, що я можу бути різною: і сильною і слабкою також, можу інколи бути енергійною, а зараз – втомлюватись від годинної роботи. Я можу потребувати людей, але часом я можу прагнути усамітнення.

І немає жодної можливості познайомитись з собою цілою, як проявити усі свої частини, дозволити собі цю різністю. А для цього спершу – ці частини собі присвоїти.

Лише уяви, що можна собі подобатись навіть тоді, коли зазвичай не подобаєшся, – подобатись різною і дозволити собі бути різною.

Психотерапія також про зміни. Тож приходячи у терапію, добре замислитися нам тим, а які зміни мені хотілося б.

І головне в усьому цьому – слухати себе і реагувати саме на свої потреби. Про потреби також допомагає дізнаватись психотерапія. А ще – про стосунки, розвиток, життя – про процес життя. А вже потім – про результат.