Про теорію парадоксальних змін

Це таке непросте місце, особливо тим, хто звик все контролювати і впливати на своє життя. Проте а що, якщо зараз єдиний можливий вплив на життя – це забезпечити якраз відсутність впливу. Здатись тому, що відбувається, і просто бути в тому, що є.

І тут мені б хотілось згадати про теорію парадоксальних змін Арнольда Бейсера, на яку спирається гештальт-терапія. Ця теорія про те, що зміни відбувається тільки тоді, коли людина визнає себе тією, якою вона є насправді, і знаходить себе в світі, який є насправді. Зміни не стаються через примус і супротив світу. Зміни відбуваються в місці, де людина не ігнорує цю реальність, а визнає її, бачить її. Не надягає маски і не намагається бути кимось іншим. Це може бути перший кроком до змін.

Задуматись: «А що я взагалі-то можу зробити, якщо я є тим, ким я є зараз?»

Визнати, що зараз я та людина, яка, наприклад:

• Не може зустріти партнера і відчуває самотність;

• Ніяк не знайде своє призначення і життєву стежку;

• Не може повернути минулі стосунки;

• Не впливає на рішення і життя близьких людей;

• Не може завагітніти або ж одужати від тяжкої хвороби;

• Обмежена в своїх можливостях і відчуває себе слабкою.

І багато, багато іншого.

А що сенсу, спитаєте ви, знати оце все? Сенс в тому, щоб зізнатись. Зізнатись собі в своїй реальності, не уникати її і не викривляти. А побачити цю реальність врешті решт. І тоді вже від цього відштовхуватись. І шукати шляхи. Бо тільки спираючись на те, що є, можна усвідомити свої потреби в тут і зараз. І коли щось не стається, щось точно стається. Тож тільки визнавши, що не стається, можна відкрити очі на те, що таки стається. Бо не буде вже погоні за тим, чого немає. Буде життя з тим, що є. Що точно є.