Сьогодні – про злість.
Багато хто її соромиться і ховає, але вона все одно нікуди не дівається і продовжує існувати в нас. І в цьому реченні є 4 фокуси – соромиться, ховає, не дівається і продовжує існувати. Але давайте по порядку.
В дитинстві нас вчили, що є погані емоції і хороші. Я би це зараз перефразувала на зручні і не зручні. Звісно, що радісна і слухняна дитина більш зручна, ніж зла і капризна. Тому нас часто соромили і казали: «Не можна злитися, віддай іграшку і будь чемним». А якщо ми не слухались, то нас сварили. Так ми привчились, що злитися – не можна, а якщо я злюсь, то я поганий і заслуговую на покарання.
Тому ми злість приховуємо. Більш того, ми або намагаємося мінімізувати контакт з тим, до кого злість з’являється, або тримаємо себе в руках, щоб цю злість не показати. Тут може бути багато аргументів щодо такої поведінки:
Звісно, легше щось робить, якщо це собі пояснити. Але усі ці пояснення не об’єктивні – вони або проективні, тобто надумані нами, або інтроективні, тобто підкинуті нам кимось ззовні, кимось зазвичай авторитетним. Тож, соромимося і ховаємо.
Але нікуди не дівається ця злість, бо вже з’явилась на якийсь подразник. І якщо ми не направляємо цю злість адресату, ми її спочатку завертаємо в себе, ховаємо, а потім – розвертаємо на когось іншого. Таке собі перенаправлення емоції. Наприклад, накричав керівник на роботі і я злюсь на нього, але висловити цю злість не можу, бо звільнять, тож я її ховаю, завертаю в себе, а потім прихожу додому і зриваюсь на партнера або дитину. Тож, злість нікуди не випаровується: якщо вона народилась – вона є.
І тут важливо розуміти, що злість – це насправді доволі зрозумілий маркер. Ми злимося зазвичай у трьох випадках: коли хочемо задовільнити свою потребу, відстояти свої кордони або зруйнувати те, що вже не працює. Для всього цього потрібна енергія і заряд для дії. Злість – то є наш заряд, що робить можливою цю дію. Якщо з’являється злість, то можна зупинитися і задати собі питання: «Що відбувається: що я хочу в цьому місці для себе або що тут мені не підходить?» Тож так, злість продовжує в нас існувати.
І так, ви не самотні з цим почуттям, воно є у кожного.
Я іноді злюсь, а ти?
© Оlena Ivanchykova, 2022 // © Олена Іванчикова, 2022
Цей матеріал є авторським, усі права на нього захищені.
