Проекції, які ми будуємо

Якщо ви чули таку фразу в дитинстві від родичів, або ця фраза керує вашими рішеннями зараз, скоріш за все ви живете проекціями.

Проекції – це наші фантазії та здогадки щодо інших людей і світу. Ми впевнені у правильності таких думок, тому дуже спираємося на них у житті. І саме це життя наше часто руйнує.

Прикладів таких проекцій вкрай багато:

• Я не буду сваритися з мамою, бо вона точно на мене образиться;

• Я не буду розлучатися з чоловіком, бо мене буде засуджувати вся родина;

• Я не буду претендувати на цю посаду, бо мої колеги мене не підтримають;

• Не буду підходити до цього хлопця, – йому точно не потрібна така, як я тощо.

При чому в усіх цих ситуаціях діалогу з іншими немає. Тобто ми не перепитуємо маму, а чи буде вона ображатися, якщо ми скажемо їй про свою думку. І ми не уточнюємо у родини, як вона ставиться до нашого чоловіка і розлучення. І хлопець той, до якого є бажання підійти і заговорити – не здогадується про наші наміри, бо ми мовчимо про це.

Тобто ми вигадуємо собі якусь картинку світу, і живемо реальністю цього уявного світу. Обмежуємо себе також через ці нафантазовані істини. І обмежуємо, і тривожимося, і сумуємо, і хвилюємося.

Ще буває така проекція, де я думаю, що світ якийсь такий, який я насправді:

• Мені усі заздрять (хоча заздрю я усім десь в глибині серця);

• Якась вона роздратована через цю роботу (хоча насправді це я дратуюсь і на роботу, і на неї);

• Та їй потрібна лише кар’єра (хоча то мені дуже хочеться кар’єри, а не підгузки змінювати другий рік поспіль) тощо.

Як зрозуміти, що ви живете проекціями? У ваших думках буде загато когось і дуже мало себе – речення і висновки формуються з ракурсу «вона подумає, він скаже, вони відмовлять» тощо.

Проекції небезпечні тим, що ми ризикуємо прожити вигадане життя – боїмося забагато і не відчуваємо свободи для дій і бажань. Тож на сесіях, коли трапляються проекції, ми разом з клієнтами намагаємося їх трохи похитати: «А чи справді він/вона так подумають? А з чого ти це взяла і як це перевірити? А що, якщо спробувати новий спосіб спиратися на реальність, то якою ця реальність може бути?» І будуємо врешті-решт цю нову реальність, – без проекцій і кривих дзеркал.