Про внутрішню дитину

“Дитина має різні психологічні базові потреби. Наприклад, потреба у прихильності чи потреба у визнанні. Батьки, яким вдається задовольнити ці потреби достатньою мірою, мають хороші шанси виростити людину, яка має первинну довіру і віру в себе, так само як і довіру до оточуючих її людей.

Дослідження базових потреб – дуже важливий початок, що допомагає краще зрозуміти свою внутрішню дитину.

Чотири базові психічні потреби:

• потреба у прихильності;

• потреба в самостійності та контролі;

• потреба в позитивних емоціях (радості);

• потреба у визнанні та власній гідності.

Дитяча потреба у прихильності може бути зламана зневагою, неприйняттям та/або жорстоким поводженням з боку батьків.

Самостійність означає контроль, а контроль – безпеку. Коли ми говоримо про людину, яка контролює все і вся, то можна розцінювати її поведінку, як прояв великої внутрішньої невпевненості.

Потреба у визнанні – відбите самосприйняття – через поведінку батьків дитина отримує «відображення» того, в порядку вона чи ні, реакція батьків говорить нам про власну значимість.

Якщо дитина отримує надто мало поваги та розуміння від своїх батьків, вона буде всіма силами прагнути завоювати це. Діти роблять майже все, щоб сподобатися своїм батькам. Коли батьки лише обмежено люблять своїх дітей та/або відчувають труднощі з тим, щоб зрозуміти та відчути бажання дитини, дитина бере на себе відповідальність за добрі стосунки з батьками.

Батьки, нездатні зрозуміти потреби своїх дітей, неспроможні правильно сприймати їх почуття.

Неможливо переоцінити, наскільки глибоко в нас сидить механізм програмування і як рідко ми визнаємо, що діємо за вказівкою нашої травмованої внутрішньої дитини. Усі наші внутрішні діти продовжують жити у минулому.”

Тож в терапії я часто повертаюсь з клієнтами до їх внутрішньої дитини і базових потреб, бо це важливо, бо це, на мою думку, здебільшого основа. Взагалі дуже люблю Гештальт, бо він – про потреби. Але це вже трохи інша історія