В чому різниця самоцінності і самооцінки? І на що спиратись, щоб приймати себе, любити та поважати себе в собі?
.
Останнім часом це якісь «заїжджені» фрази і настанови. Оці «прийми себе» або ж «полюби себе» і станеться щастя. Проте сказати точно легше, ніж зробити і пережити це, як новий досвід.
Мені хочеться підтримати всіх, кому на цьому шляху непросто, і трошки про це поговорити. Чому воно так складно і на що дивитись, щоб наблизитись до бажаного стану?
Прийняття себе бере своє коріння у відчутті самоцінності. А що таке самоцінність? Це коли я цінна сама по собі, отакою, якою є.
САМ-о-ЦІННІСТЬ.
А оскільки весь наш досвід стається всередині нашого тіла, то хочеться залучити вас до роздумів: як ви гадаєте, в якому віці в тілі починає формуватися переживання себе цінною? Не повірите, але в довербальному періоді, коли ми з вами ще говорити не вміли. Ми лежали на руках батьків, не мали змоги казати щось словами, проте наше тіло вже вміло спілкуватись з простором навколо. І воно зчитувало всю інформацію: чи любить мене тато і мамо, чи мені тут раді, чи я можу бути собою, чи дарує моя присутність любов іншим. Як це відбувалось? По міміці, інтонації, усмішкам і теплим словам або ж їх відсутності, по тому, чи розслабленні батьки або ж перебувають в занепокоєному тривожному стані. А ще – чи були власне батьки поруч, чи годували, чи прокидались вночі, чи турбувались, коли ставалась хвороба. А якщо не забувати, що для маленької дитини мама й тато – це цілий всесвіт, – можна зрозуміти масштаби впливу кожного їх прояву для малечі. І коли щось не стається, дитяче сприйняття це пояснює, як «зі мною щось не так», «я якийсь не такий, не заслуговую на любов». І тут відчуття самоцінності руйнується, можливо, так і не почавши своє формування.
Самооцінка народжується трохи пізніше, – коли ми починаємо розмовляти і розуміти ту оцінку, яку на нас транслюють авторитетні дорослі фігури.
САМ-о-ОЦІНКА.
Так добре – а так погано. Ти некрасивий, а хтось – дуже милий. Забирати іграшки не можна і сильно погано. Чого ти такий невихований. Не можна бути таким закритим. Малюй, сиди, пиши, читай. Не кричи, не плач, не смійся, замовкни, як же ти мене втомив своєї поведінкою. Тощо тощо тощо.
Якщо отака самооцінка лягає на відсутню самоцінність, слова «прийми і полюби себе» – це ще та задачка з зірочкою.
Як її вирішувати, я розкажу іншим разом, проте тут хочу сказати, що це – можливо. Новим досвідом і теплими контактами. Але це вже зовсім інша історія.
