Якоїсь миті я почала переїдати все, що мене оточувало – мені стало багато інформації, людей, зустрічей, подій, завдань, планів та рухів якихось непотрібних. Десь в області горла стало трохи лоскотати і постійно нудити. І це насильство над собою тривало досить довго.
Що тут допомогло – зупинка цієї бігової доріжки та звільнення з дистанції, хоча б ненадовго. Було важливо прислухатися до себе, стати уважною до цієї своєї огиди та визначити той момент, як і через що відбулося передозування.
Коли зі мною стався надлишок всього, мені знадобився майже місяць – місяць без людей, без завдань, без планів, без обіцянок комусь щось зробити та інших зобов’язань. Я просто була та жила. Виявляється, так також можна було. Виявляється, стан «просто бути» лікує від емоційного та ментального переїдання.
Уважність і чутливість до себе важлива не тільки в цьому питанні – вона загалом дає дуже багато бонусів, – насамперед, це розуміння, чого я хочу насправді в даний момент часу і як правильно це «хочу» отримати, який спосіб та стиль життя вибрати, щоб це життя прямо зараз стало, нарешті, чистовиком (скільки вже можна писати цей чорновий варіант і чекати, поки настане світле майбутнє).
Як колись сказала мій тренер: «Вкладаючись у майбутнє, важливо не просрати сьогодення». А уважність до себе в даний момент часу, де б ми не знаходилися, – це якраз про справжнє.
Що можна зробити прямо зараз – дочитати цю посаду, відкласти телефон на пару хвилин і запитати себе:
«Як я зараз почуваюся?»
“Чого мені хочеться?”
“У чому зараз моя основна потреба?”
«Що я можу зробити для себе зараз, щоб мені стало легше/краще/комфортніше?»
Хто мені може допомогти, якщо мені потрібна допомога?
Після – кілька разів зробити глибокий вдих і видих, і хоча б щось, що прийшло у відповідях на ці питання, втілити в реальність.
© Оlena Ivanchykova, 2021 // © Олена Іванчикова, 2021
Цей матеріал є авторським, усі права на нього захищені.
